Ой в Камелоті, в сріблі та злоті,
На Святий Вечір за Столом Круглим
Вої зібрались на вечерейку.
Коло стола походжає Кей-лицар,
Кей-лицар, що переміг кота Палуг,
Кладе убруси всім шовковії,
Всім шовковії із країв східних,
Ставить тарелі всім срібернії,
Всім срібернії із Візантії.
Кладе всім гостям він по хлібині,
Всім по хлібині житній, пшеничній,
Ставить він поряд чаші дубові,
Чаші дубові з елем жовтневим.
Ой і усілось за стіл товариство:
Перший сидить король добрий, хоробрий,
Добрий, хоробрий, молодий король Артур,
Саксів загроза, бриттів надія.
А поряд з ним − його королева,
Його королева, добра Гвіневра,
Скривджених захист, митців опіка.
А поряд з ними лицарів коло,
Лицарів сто п’ятдесят поруч всілось.
Між них немає вищих та нижчих,
Кожен із воїв іншому рівний.
А біля стін розставлено лави,
А на тих лавах − красні дівиці,
Красні дівиці − воїв кохані.
А гостей тішать співці придворні,
А головний співець − віщий то Мерлін,
Віщий то Мерлін, радник Артурів…

Андреас Корвус.